Стихотворения
Опубликовано в журнале Дети Ра, номер 5, 2006
* * *
Як грає рояль?
Та трохи тремтить шибка в╗кна,
Зовс╗м трохи, якщо прислухатись,
А за склом мерехтять ф╗гури.
Це трет╗й поверх
Це середина року,
Тому ╗ згори, й знизу
Ворушиться зелений кленовий хаос.
Надвор╗ за бежевими
Парканами
Ходить мужик у син╗х брюках
Та плюється хл╗бом на землю,
Всм╗хнулась б╗чна цегляна ст╗на,
Червона, потемн╗ла,
З одним-єдиним в╗концем:
Кухнею на шостому поверс╗.
Д╗вчина з╗ скрипкою йде через дв╗р,
Д╗вчина боїться мужика,
Д╗вчина т╗кає, а мужик у син╗х брюках
Женеться й не доганяє,
Рояль дає трохи вищу ноту,
Н╗ж це було потр╗бно,
Та н╗хто не перейметься, лиш на мить напружиться
М’яз у л╗в╗й щоц╗.
Так ╗ вп╗знаєш ╗деальне сусп╗льство
Чи бодай ╗деальний квартал:
Зверху музика,
Знизу крихти,
Хтось в’яже вузли з д╗вчачих шнурк╗в,
А з далекої кухн╗ на шостому поверс╗
Падає пляшка шампанського,
Падає,
Падає —
Й не розбивається.
Робочий день
Порожн╗ глинян╗ схили над р╗чкою
П╗дкреслено останн╗ми на сьогодн╗ променями,
Температура так соб╗ м╗нус с╗м,
Одне такс╗
Й майстерня пожежник╗в.
Сл╗пучими стежками до р╗чки спускалися
За ввесь день
Зр╗дка
Запухлий беззубий волоцюга,
Два висмоктан╗ ╗нженери
З поламаними єврейськими бровами
Й троє д╗тей без рукавичок.
╡ все.
╡ це середина зимової п’ятниц╗!
Науково-досл╗дн╗ й навчальн╗ ╗нститути!
Дорожн╗ об’яви без читач╗в!
╡ лише в леопардовому неб╗
Пронизливий
Ворон когось попереджує,
А в╗дгукується
Неповноц╗нний трикутний хлопчик
╡з п╗шох╗дного мостика.
Останн╗й ╗нженер озирається та зникає,
Качки п╗рнають у недомерзлу р╗чку
╡ де ж св╗тлов╗ гармати дисципл╗ни?
Який це на Бога робочий день?
Зима там
Шафа
╡ лампа
Об╗йми
Светр
У ковдр╗
Кол╗н
Ст╗на
Н╗ синє
В╗кно
Н╗ зм╗ї
Вгор╗
Н╗ ф╗алка
В в╗кн╗
Не страшна
Хоч м╗сяць кашляв ╗ руки на плечах
Та т╗н╗ тепл╗ а промен╗ ╢речн╗
Лампа
Гасне
Ф╗алка
Кв╗тне
Нас ведуть
До дверей
╡ говорять
Р╗зне
Св╗тле в╗кно б╗жить шпалерами
«Як в╗зьмемо вас так ╗ повернемо».
Дружба
Богдан╗ Мат╗яш
Хорошу р╗ч подарував
М╗й м╗зантроп╗чний друг:
Комп’ютерну програму —
Дов╗дник телефон╗в городян!
Я змок п╗д дощем ╗ прийшов додому
Подивитися що воно й як працює
Та загнав у пошукове в╗кно номер
Шк╗льного друга Базавлука
Отже:
97-40-52
Та зам╗сть Базавлука
Система раптом видала звучне пр╗звище Хиг╗р
Це ж треба!
Ми ж ╗ще в одинадцят╗м клас╗
Гарно сп╗лкувались
╡ так гарно под╗лились:
Наш ╗ще один друг Хижняк
Слухав дез-метал
Я слухав блек-метал
А треш-метал слухав Базавлук
╡ тепер зам╗сть нього якийсь Хиг╗р?
Я нав╗ть в╗дчув певний розпач
Оце так сюрприз в╗д подарунку м╗зантроп╗чного друга!
Хоча що ще чекати в╗д людини
Котра з садистською посм╗шкою
Колекц╗онує старовинн╗ ф╗льми
Та кожного ранку
Вологою губкою
Протирає мон╗тор?
Переконливiсть
Гектари с╗рого св╗тла,
Тонк╗ та прозор╗ стеблини,
Видається, що все наближається,
Видається, що все об’єднується.
Вуха к╗шки тр╗потять,
А добрячий шматок води
Навколо дерева — бурштиновий,
Тепл╗ з╗тхання,
╡ розчиняють г╗лки
╡ тут, ╗ там, ╗ всюди,
Зверху хвилями напливають
Гектари
Переконливост╗.
Шарфик
Все!
Взимку сн╗гу б╗льш не буде
╡ пухнаст╗ картинки стають сумн╗
На гор╗ п╗д соняшним замком
Студентка в пальтечку сидить на трав╗
Примружиться й малює акварелю
А кози брудн╗ оглядають сапф╗рами
Усю жовто-чорну охраїну
То й на хорошому
Швидк╗сному перегон╗
Шляхетно налаштований
Молодий штурмовик
Може соб╗ дозволити
Без страху застуди
Висунуть голову з вагонного в╗кна
А його картатий чорно-б╗лий шарфик
Рветься на волю б’ється як прапор
╡ сл╗дом за ним
До самого неба
Чистого в╗д л╗так╗в
На повен зр╗ст_струнко_стають
Зал╗зничн╗ запахи.
Олег Коцарев — поэт. Родился в 1981 году. Автор книги «Коротке ╗ довге». Лауреат многих литературных премий. Организатор фестивалей искусств «Алько╢ол╗ аван╢арду», «╙врослухання 2005». Публиковался в украинских и заграничных журналах. Стихи переводились на русский и английский языки.