Стихотворения
Опубликовано в журнале Дети Ра, номер 10, 2006
* * *
Отерпла в╗д задухи н╗ч
Жар╗ла скиба гарбузова
Над гетто трупоїд╗в-хмарочос╗в
Що душ╗ розпорошували денно
Заскн╗ло серце
Темрява забилася у груди
На тоскне сяйво л╗хтаря
Кажан впурхнув
* * *
А. Соколенко
Скрегот╗ння
Ампутац╗я
Ампутовано
М╗льярд звивин
У м╗зках двоногих
Голови
К╗нц╗вки котяться
Катам
П╗д закаблуки
Скорботно
Скорбота
З плакату грайливо
Тут за безц╗нь обр╗заються душ╗
На мотузку з савану
Спустився Бог
Пустеля
Помин
На асфальт╗
Птах
╡з виплаканими очима
Несила йому
* * *
Миршаве
Без’язике м╗сто
З ╗мперського обличчя
Дупа
Обл╗плене брехнею
Гадючої м╗м╗кр╗ї
Недоїдками жебраєш
Тебе випереджає
Тваринний жах Раба
Ти
Антитеза Раю
Ти
Антипод Життя
Ти
Мрець
Ти
Каїн
* * *
О. Нем’ятому
Тепер
Голова червона
Окремо в╗д т╗ла
Тампл╗єре
Боляче
Дивно
Акац╗й
╡ржав╗
Крицев╗ цвяхи
Голки
П╗д н╗гт╗
Чорн╗й земл╗
* * *
В. Пiдмогильному
Х╗ба заборонено
В ноч╗
Чи сн╗г ╗шов тод╗
Слухати
В центр╗
Пров╗нц╗йного м╗ста
Нудотно-солодке караоке
Про якусь-то Жанну
На запльованому нас╗нням
Жуйкою
Суржиком
Немовби б╗льма
Малясовому майдан╗
З атав╗стично-рудиментними
Рундуками
Що п╗дперезан╗
Хвостами пацюк╗в
╡ запиваючи лютневу тугу
Спов╗дальною гор╗лкою
Чи сн╗г ╗шов тод╗
Промовляти
«Очевидно є люди, що можуть згадувати своє життя як суц╗льну смугу радощ╗в…»
Те, що створю╙ вiдчуття…
Ос╗нн╗й плач над ними
Ще нап╗вживими
В цитринов╗й прозорост╗
Долоней листя
Гор╗ховому дрожу за в╗кном
У ск╗мленн╗ стурбованих синиць
Крижинках невагомих павутинок
╡ т╗н╗ св╗тло-с╗р╗
В проваллях карооких
╡ скло м╗ж всесв╗том
╡ одинаками
╡ пошерх смерт╗ в мент
Приваблив╗ший н╗ж життя
Сон 1
Вельмипов╗льний «цок»
Цвяшк╗в — секунд
Все б╗льше
Ллється б╗лого
Пом╗ж штрихами
На спорожн╗лому папер╗
Мрець — дзи╢ар
Обличчя маревом
З╗ стел╗
Засл╗пнучи б╗жу
З високої гори
Сн╗г ссе
Немов в багнюку
Ноги
С╗тка поту
Страх╗ття блякле
Крок нев╗рний
Урвище
Внизу весна
Серед людей ╗ згук╗в
Опудало твоє
З синявого зимового пальта
Пологи нетерпця
Задушливо — хижачим
Сургучем
Мук виверження
Почепили
Чекай
* * *
Зреклася
Глибин╗ колодязя
Що сховом був в╗д себе
Та в╗д марнолюбства
Просякнута
Твоїм дощем
Краплинно-золотавим
Струм╗нням м╗сяця
В хиткому суголосс╗ тиш╗
П╗д б╗локрилою косинкою
П╗шла соб╗
* * *
Сонячний човен
Оповитий
Прохолодною мушлею мого т╗ла
Висне в отрут╗
Медового сновид╗ння
Обр╗єм
Спекотного степу
Танучого
В невагом╗й блакит╗
Крилець метелика
Дзен╗вської флейти
* * *
Хрести
Хрестом
Хрести
Порф╗ра крапель
Горобини
Супок╗й
Коливання св╗тла
З в╗трил солом’яної верби
Лискучої ворони
Антисв╗т
╡ каяття
* * *
Мовчалезносмутне золот╗ння
Ф╗л╗жанки
Чорної
В куряв╗ уламк╗в сновид╗нь
Г╗ркуватих чаїн
Вуст твоїх їй бракує
Ирина Мазуренко — поэтесса. Родилась в 1960 году. Окончила Днепропетровский государственный университет. Работает научным сотрудником музея Литературное Приднепровье. Автор книги стихов «НапЁвтони» (2000), «Те, що створю вЁдчуття» (2005). Стихи также публиковались в альманахе своевременной литературы «СТЫХ» (г. Днепропетровск).